Кодеин Purple Drank Апрелевка

Алё, мудаки! Днем я новенький фрешмен, а ночью настоящий наркобарон герой международного класса! Вот я и расскажу вам, как я купила закладки и окунулась в магическое путешествие по глубинам наркотического безумия. Получайте удовольствие, ибо в моей истории будет все: варка, кодеин, борщ и копы! Так что держитесь крепче, ведь мы отправляемся в круги ада, где правит бодяга и никто не в безопасности.

Сидела я себе, задумчиваясь, как бы наконец найти настоящую закладку. Лазила по группам в темных уголках интернета, и вот нашла! Пост грозился дать мне истинный кайф, но я была осторожна, ведь чужих слов на вес золота. Контакт у них был однаково молчаливым, как у меня в голове после пары стафа. Быстро всё согласовали, и я получила адресок самовывоза. Ну что, поехали!

День был серый, но мой дух был наполнен радостью от предстоящего приключения. Я бросилась в кабриолет и направилась к заданному месту. Приехала я туда, где меня ждал коп в цивильной одежде. Все в порядке, думала я, это мой парень. А он - оказался самым настоящим ментом!

Как так?! - задыхаясь, прошипела я. - Я же просто хочу пузырек морфона, а ты тут со своими наркотическими котлами!

Мент отвечать не стал, просто кивнул головой и указал на дверь. В этот момент моё сердце затрепетало, но я принялась контролировать свои эмоции. Ведь настоящий герой всегда остается невозмутимым!

Смотри за сыром, бодяга может быть чрезмерно разбавлена! - прошептал мне мент. - А на встречу, сударыня, будьте повнимательнее.

Я открыла дверь и зашла внутрь. Встретил меня парень лет двадцати пяти, с длинными волосами и наколками, похожий на рок-звезду. Он улыбнулся, и я почувствовала, что моя обитель - это настоящий рай наркоманов.

Столик был накрыт, на нем лежала горка гидрокодона. Ну что, подумала я, дело пахнет немытыми стариками и борщом. Взяла порцию гидры и отправилась к котлу. Кипятила мою смесь, зачаровываясь его ароматом. И вот, через час, настоящая наркотическая феерия началась!

Я потеряла счет времени, наслаждаясь каждой минутой моего путешествия. Это был настоящий наркотический рай, где все твои желания исполняются моментально. Но вся эта красота не могла продолжаться вечно.

Тут я услышала стук в дверь. Сердце застучало сильнее, ибо я знала, что это копы. Я спрятала свои припасы и решила открыть дверь. Мои страхи оправдались, передо мной стояли два кокаиновых психопата в форме.

Господа копы, что вы здесь делаете? - попыталась я сделать вид наивной девчонки.

Они проникли в мою квартиру и начали осматриваться. Пальцы-сканеры ползли по стенам, а глаза они пристально разглядывали каждый уголок комнаты. Я дернулась, но смогла сохранить спокойствие.

Ага, вот оно! - сказал один из копов, доставая мой последний кикер из-под скатерти.

Мои надежды рухнули. Копы забрали весь наркотический арсенал и начали меня обыскивать. Но я была умнее, чем они думали. Ведь настоящий наркокоролева никогда не хранит все яйца в одной корзине.

Вскоре они ушли с моего жилища, оставив меня с пустыми руками и разбитыми надеждами. Я села на пол, сидя на море разбитых мечтаний. Так бывает, друзья, так бывает...

Но я не забыла, что у меня еще есть целая жизнь передо мной. Я выбираю жизнь, а не стафы и закладки. Вперед, наркоманы, вперед к новым ощущениям!

Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?

Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.

Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.

Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.

Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?

Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?

Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:

Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!

Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.

Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.

Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!

В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.

Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!

Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.

Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.

Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!

Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!

У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.

Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.

Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.

Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.

Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!